Релігія Природи — світогляд і духовність

«Релігія Природи» — найдавніше і мудре вчення стверджує: Всесвіт — Єдиний Живий Організм, в якому діє внутрішньо притаманна йому творча космічна Воля. Неймовірно складна, злагоджена і доцільна побудова Всесвіту свідчить про існування Вищого Розуму, невід’ємно властивого Природі. До цього Надрозуму неприйнятні людські оцінки.
Новітні приголомшливі відкриття в різних сферах науки змусили навіть світових авторитетів обережно заговорити про Вищий, Ідеальний, або абсолютний Розум, притаманний Природі.
«Релігія Природи» — світогляд, духовність сформована природним шляхом, в основі якої лежить усвідомлене розуміння того, що ми є частиною Природи, вона відрізняється відсутністю як реального або міфологічного засновника, так і догматичної бази.
Наша Релігія Природи історично була рухом осмислення філософії у формі метафізики. Адже ВИШНІЙ (ВСЕБОГ) наша ПРИРОДА — саме філософський ВИШНІЙ — субстанція, а не теологічний Бог-особистість. Тому всі спроби зберегти ідею теологічного Бога і одночасно побудувати ідею про єдність світу, з чого випливає той висновок, що істинно існує лише те, що має сутність, тобто спільне з чим-небудь іншим існуючим. Не існує, і помилково то, що відокремлено від своєї протилежності і стверджує існування розділених, які не мають нічого спільного один з одним «сутностей». Раціональне пізнання має відштовхуватися від ідеї про єдність світу, що виходить із ідеї єдності, народження і причинності світу, тобто Онтологію, орієнтовану на науковий світогляд, що незмінно приводить до нашої Релігії Природи.
Популярність нашого Релігійного бачення почасти пояснюється тим, що наший Релігії Природи притаманний потужний емоційний потенціал, наша Релігія Природи усуває необхідність посередника між ВИШНІМ (ПРИРОДОЮ) і особистістю, відкриваючи нескінченні можливості інтимного спілкування людини з ПРИРОДОЮ. ВИШНІЙ поруч з нами, навколо нас, в нас; пізнаючи Природу, ми пізнаємо ВИШНЕГО, пізнаючи себе, ми в собі дізнаємося Бога — така установка імпонує багатьом Рідновірам та небайдужим до власної культури українцям.
Релігія Природи і її мотиви дають себе знати всюди, де філософія починає тяжіти до реальності. Історичне філософське значення Релігії Природи полягає насамперед у тому, що на його ґрунті розвинулася ідея субстанциальної єдності Всесвіту і загального взаємозв’язку явищ в складі цілого — ідея, що склала основу такого актуального в XXI ст. поняття, що ціле більше, ніж сума його частин.
Будучи універсальною та всеосяжною філософією, «Релігія Природи» залишається національним явищем. Це є традиція українського народу, яка існує в пам’яті народу, його звичаях, святах, обрядах тощо.
Під Релігією Природи слід розуміти Віру  в БОЖЕСТВЕННІСТЬ ПРИРОДИ її шанування і славлення, відчуття її як єдиного ЖИВОГО І РОЗУМНОГО ЗЕМНОГО БУТТЯ, а Богів як її прояви.
Оскільки Язичництво є духовним шляхом – релігією для одних, способом життя для інших, Язичники поділяють віру в принципово духовну природу життя. Декотрі схилятимуться до конкретного розуміння джерела цієї духовної природи і можуть відчувати себе анімістами, пантеїстами, політеїстами  або дуотеїстами (двовір’я). Інші уникатимуть вибору котроїсь однієї концепції Божества, вважаючи, що за самою своєю природою воно непізнаване розумом.
Монотеїстичні Рідновіри вважають, що є одне Божество: Богиня або Бог, однак інші Рідновіри є дуотеїстами, які вважають, що Божество існує як дві сили або сутності, яких вони часто характеризують як Бога і Богиню. Політеїстичні Рідновіри вважають, що існує багато богів та богинь, в той час як анімісти й пантеїсти вірять, що Божество не існує у вигляді одного або декількох уособлених богів, натомість присутнє в усьому і є всім.
Незважаючи на те, чи воліли вони обрати певну точку зору, чи ні, найхарактерніша риса більшості сучасних Рідновірів полягає в їх терпимості до різноманітності: збори Рідновірів можуть звести докупи людей, думки яких про божество чи його відсутність широко різняться, але всі вони себе відчувають єдиною нацією, яка живе на цій ЗЕМЛІ, яку дала ПРИРОДА нашим пращурам, святкуватимуть пори року і насолоджуватимуться товариством одне одного – усвідомлюючи, що ніхто з нас не має монополії на істину, і що різноманітність є водночас здоровою і природною в традиціях українського народу.
ПРИРОДА формує настільки важливу спрямованість Рідновірського шанування, що хоч які б переконання Рідновіри мали б стосовно Божества, всі відчувають Природу як божественну або священну. Кожна частина Природи відчувається як частина великої павутини життя, де жодна істота або аспект не має переваги над будь-ким чи будь-чим іншим. На відміну від релігій, які є антропоцентричними і вважають, що людство відіграє головну роль у схемі життя, наша концепція системна, цілісна і вбачає людство лише однією частиною великої родини Всесвіту, ПРИРОДИ.
Релігія Природи це духовний шлях самої Природи та Всесвіту який лягає на свідомість людини як частки Природи, і стає його життєвим шляхом. Духовна сутність Релігії Природи в тому що крім матеріального сприйняття нами, ми відчуваємо, неосяжну в часі і Всесвіті, таємничу духовну сутність Природи і вона є духовною сутністю людини, життя якої побудовано на законах Природи, які є незмінними. Релігія Природи — жива, реалістична релігія, релігія світла, ясна і привітна. Немає в ній нічого похмурого і страшного. Вся вона пронизана чистою, безкорисливою любов’ю до Світу і природною спрагою Життя, а не наживи.
ПРИРОДА (ВИШНІЙ) контролює розум і душу кожної людини, може відкрити віруючому шлях до Розумної Біосфери (Ноосфери), де людина спроможна

побачити  минуле і майбутне.
«РЕЛІГІЯ ПРИРОДИ» – це Закон існування Всесвіту і Природи. Він був, є і буде завжди. Згідно цього Закону повинна жити Людина на Землі

Натурал