«Хай святиться Йорданська водиця»

«Хай святиться Йорданська водиця» — з таким лозунгом пройшло свято «Хрещення Господнього» в місті названого на честь великого українця Івана Яковича Франка. Митрополит і архієпископ Івано-Франківський УГКЦ Владика Володимир Війтишин звернувся до зібравшихся городян з святковим привітанням: “Нехай нам свячена вода Йорданська благословить наші домівки, наше місто і нашу батьківщину Україну», після чого берег річки Бистриці вже був уявним берегом річки з Ізраїлю, яка впадає в Мертве море. «Нехай водиця із Йордану, Вас сьогодні освятить», «Христос Хрещається, Іоанном омивається» призивали зарум’янілі на морозі священослужбовці, а підбадьорені городяни стрибали в «Йорданській купель».

Чи це не страшний сон світоча національного відродження І. Франка., болюче скривдженого в 1905р. за видання книги «Поема про сотворення світу», перший наклад якої був викуплений церквою і безповоротно знищений, щоб ні за яку ціну не пустити її в руки гімназіальної молоді. Можливо, не почули сучасники слова «Каменяра»: «Живемо в часах, в яких на наших очах довершується грандіозна переоцінка старих вартостей. Доконується вона й на полі невідмінних, як здавалось до недавно, релігійних вірувань». Був скривджений Франко (вже посмертно) і радянською владою, яка вилучила вірш «Розвивайся ти, високий дубе» (1883, цикл «Україна») зі збірок, оскільки вірш суперечив ідеям тоталітарної системи і відродження єдиної соборної України «від Кубані аж до Сяну-річки». Чи можлива соборна України з духовними вартостями, які цінують більше Йордан ніж Дніпро з Бистрицею, пригадуючи на народних святах не національних героїв, а Іоанна Хрестителя – іудейського пророка з родини іудейського священника Захарія, ще й повторюючи іудейський обряд «очищення водою». Чи свідомі люди, що християнство бере початок з 34 року н.е. після масових проповідей апостола Петра, а ритуал «очищення водою» Христа проходив в 30 році н.е. за канонами ортодоксального іудаїзму який називається Твила. З електронної енциклопедії Вікіпедія: «Твила — ритуальное очищение в иудаизме посредством омовения в микве, являющееся неотъемлемой частью принятия иудаизма (см. Гиюр). Твила послужила основой для христианской практики крещения. Прозвище Иоанна Крестителя звучит на иврите как Ха-ма-твил (ивр. ‏המטביל‏‎)» [https://ru.wikipedia.org/wiki/ Твила].

В спогадах Ольги Роздольскої про національного героя І. Франка знаходимо: «Покійний був «явним ворогом духовенства»» [Роздольська О. Спогад про поета // Спогади про Івана Франка. Видання 2-ге, доповнене, — Л.: Каменяр, 2011. — С. 789], а сам Франко мав для нащадків заповіт: «Пам’ятайте, мої други, ширіть скрізь і все Правду, і ніщо більше, як Правду. Бо хоча Правда зразу усім гірка, так все-таки згодом, вона скрізь бере верх, й стає солодкою спасителькою людства…».

По всій Україні пролунали співи священиків «Сьогодні освячується істота вод і розділюється Йордан, і своєї води завертає течія, убачивши Хрещення Владики», в цей же час тричі занурювався у воду святий хрест. Як завіряє християнська традиція, після цього ритуалу Божа благодать опускається на Землю і вся водна гладь її стає цілющою. Про чудодійні властивості води після освячення знаходимо в одній з антиохійських проповідей Іоанна Златоуста (387 року): «В це свято, зачерпнув води, приносять її додому і зберігають весь рік, так як сьогодні освячені води; і відбувається явне знамення: ця вода в суті своїй не псується з часом, але, почерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два і три роки, залишається неушкодженою і свіжою» [Православная энциклопедия. Том IX. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2005. — С. 140-148. — 752 с.]. Таким чином природна стихія стає підсилювачем релігійної віри однієї з найбільшої конфесії світу.

Але, чи справедливо, що одна з світових релігій, видає властивості води в певний момент зміни ритмів космічної енергії, які впливають на її структуру, за особливе священнодійство притаманне тільки власному вченню і обрядів сформованих на землях давніх народів семітського походження. Ми знаходимо численні приклади в світовій дохристиянській культурі ритуалів «очищення водою». Так, стародавні єгиптяни практикували «обливання водою», у Тібеті і Монголії існувало, а подекуди і досі існує, освячення водою, хоча там раніше не було ніякого християнства. Задовго до Христових часів в Греції та в Римі новонароджені оббризкувалися «свяченою водою». Стародавні скандинави також практикували обряди з цілющою водою. У сказаннях «Едда» (священна поема скандинавів) Бог каже: «Коли я захочу, щоб людина не загинула в бою, я її окроплю святою водою» [О. Ярославський. Як народжуються, живуть і вмирають боги та богині. К. 1983. ст.104-105]. На дванадцятий день після Різдва Коляди, слов’яни святкували «Водокрес» — свято на честь Богині Дани. Культ Богині, відомий з ІV тис. до н.е. й до ХХ ст. н.е., вшановувався в ритуальних обрядах пов’язаних з водою. За Валерієм Войтовичем: «Не випадково цей культ перейшов до християнської релігії – посвячену на водохреща джерельцю й дотепер використовують у багатьох обрядових дійствах» [В. Войтович. Генеалогія богів давньої України. Рівне: 2007 ст. 556 с.].

З давніх часів передаються знання людини про незвичайні, цілющі властивості води, однак фізична причина явища залишалась досконало не вивченою.

В чому ж загадка, що в певний момент року водне середовище планети Земля має кращі показники і характеристики. Що сьогодні відомо сучасній науці про вплив Космосу на воду і водне середовище Землі вцілому? Завдячуючи роботам Чижевського О.Л. [А.Л. Чижевский. Космический пульс жизни. Мысль. Москва. 1995. 767.], Вернадського В.І. [В.И. Вернадский Биосфера. – М. Мысль. 1967.370] та інших науковців, було закладено основи космічного природознавства. В середині ХХ ст. були проведені фундаментальні дослідження італійського фізика і хіміка Джорджо Піккарді щодо зміни властивостей звичайної води протягом року. Дослідження проводилися щодня, без вихідних і не тільки в лабораторії вченого, а й в різних точках Землі. За 20 років досліджень було отримано величезний експериментальний матеріал, унікальні результати досліджень. Вперше було виявлено, що хімічні реакції у водному середовищі пов’язані з Космічними процесами, які відбуваються протягом року. Вчений пояснив зміну властивості звичайної води протягом року різною швидкістю з якою Земля обертається взимку і влітку, спалахами на Сонці, положення планети на орбіті в різні пори року. Так, взимку планета Земля найближче до зірки Сонце (в науці Перигелій), літом вона най далі (в науці Афелій). Ці досліди цілком узгоджуються з результатами робіт А.Л. Чижевского О.Л. по впливу сонячної активності і циклів активності Сонця на явища в біосфері. Явища також мають циклічну повторюваність щороку. 4 січня Земля проходить точку Перигелія, в цьому орбітальному положенні планета на 6,9 % отримує більше енергії від Сонця чим в Афелії, так як відстань до Сонця на 3,4 % менше ніж в літній період. Візуально це можна спостерігати збільшенням Сонця в зимовий період на небосхилі. Однак за рахунок нахилу земної осі в Північній півкулі зима, і сонячної радіації наші землі дійсно отримують менше, але вплив силових полів, різного роду сонячних випромінень відомої і невідомої природи підсилюються. Так, вчені стверджують, що в період початку січня протягом тривалих років реєструється інтенсивні сплески потоків нейронів, що перевищують фонові рівні в 100-200 разів. Не заперечується точка зору про те, що в цей період року розташування планет сонячної системи в просторі таке, що істотно збільшує вплив їх на Землю і природно на воду. В часі це може бути період в декілька днів. У цей період може відбуватися перебудова магнітного поля Землі, електрони, іони води якимось чином «примагнічуються» до Землі. [М.В. Курик. Квантовая Магия, том 5, вып. 2, стр. 2192-2199, 2008].

Вода – це 2/3 всіє площі Землі, вона складає основу всього живого на Землі. Вода вельми чутлива, змінювана речовина, яка «запам’ятовує» всі речовини, вібрації з якими вона взаємодіє. «Запам’ятовування» інформації здійснюється через кластерну структуру молекул води і тих домішок, які в ній містяться. Порядок просторового розташування кластерів, мабуть, і є пам’ять [С.В. Зенин. Биологические и энергоинформационные свойства воды. М.2007.76. С.В. Зенин. Принципы научного обоснования биоэнерготерапии. М. 2007. 68.]. Вода з відкритих джерел протікає по своїх руслах, постійно контактує з Землею і Космосом-Природою, поглинаючи на своєму шляху навколишню енергію. Зміна просторових впливів дозволяє воді поглинати і зберігати в собі отриману енергію і інформацію. Тут слушно пригадати слова В.І. Вернадського: «Немає такого з’єднання, яке могло б зрівнятися з водою по впливу на хід основних найграндіозніших біологічних процесів. Немає земної речовини, мінералу, гірських порід, живих тіл, які б її не включали».

Вода являється природним індикатором космічних ритмів, які впливають на все живе на Землі. Біоенергетика води в січневий період року цілюща і необхідна для організму людини. Але чи причетні до цього «Єрусалимська Божа благодать», національно-туристична гордість Єврейського народу – річка Йордан та обряди освячення водопровідних, насосних станцій з річками нашими духовними провідниками. Враховуючи вищезазначену природу особливих властивостей «хрещенських вод» опускання хреста в водойми з проголошенням чудодійності, нагадує ритуал давніх єгиптян, коли жерці «нібито» командували розливом Нілу. Трюк полягав в тому що обрані розумілися на астрономії, а розлив Нілу, від якого залежала господарська діяльність простих людей, збігався з появою на світанку яскравої зірки Сиріус.

Сучасні рідновірські громади змогли зберегти та відродити спостереження наших предків за навколишнім світом. Так, після зимового сонцестояння, на дванадцятий день люди йшли до водойм набрати глеки до «Цариці Водиці» й освятитися водою. Ополонку для занурення робили не хрестоподібну «Йордань», а в формі кола, що символізувало Сонце. «Водосвячення — значить Водоосвітлення. У Різдвяні свята Сонце перемагає тьму, освітлює поля, ліси, ріки; та перемога не приходить легко — сили холоду і тьми могутні. Людям хочеться помагати сонцю скресити лід на скутій святій ріці. Дівчата вилили з дзбанків калиновий вар на сонце льодове — небесне Сонце промінням з’єдналося з льодовим сонцем. І впало світло (відблиск) у глибини вод Дніпрових — відбувається освітлення (освячення) Різдвяної води» [Лев Силенко. Мага Віра].

В Україні – Руси, як пише митрополит Іларіон (Огієнко): «Християнство спочатку сильно боролося з шануванням води, але не змогло його перемогти, і вкінці прийняло й освятило його, і в нас тепер ставлять каплички над криничками, джерельцями, потоками, і власне тут часто появляються чудотворні ікони» [Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. Видання друге. — К.: АТ «Обереги», 1994. — 424 с.].

На водохрещу в Україні, за даними О. Пастернака, попи готували символи, які називалися «Йорданами». Ці символи креслились на стінах по хатах або дверях в день Йордану (тобто Водохрещя). Вигляд їх нагадує тризуби на монетах київських князів. На підємній лінії посередині стояв хрест, а по боках його два стовпи, повиті виноградною лозою, що нагадував фігуру тризуба. Над хрестом писали монограму Христа «І.Н.Ц.І» (Ісус Назаретний Царь Іудейський) [О.Пастернак, Пояснення Тризуба герба Великого Київського князя Володимира Святого 1934р. Київ Веселка 1991. Ст.8]. З цих даних політика церкви стає зрозумілою — крім боротьби з національними святами, необхідно було ще поборювати національні символи.

Найбільші святощі українців до часів нав’язаної колоніальної духовності – це загальнолюдські Сонце, Земля, Простір, а не політичні ідеї людей, які підіймають до гори хрест, в тіні якого були Візантійські мечі. Хотілося б вірити, що ми вже перебуваємо на еволюційному розвитку релігійного світорозуміння, яке позбавлене забобонів, сліпої віри, наділені пріоритетом розуму як засобом пізнання людини і Бога. Сьогодні на тлі катастрофічних екологічних проблем, які ставлять під питання виживання людини як виду на планеті , «Людина розумна» все більше починає усвідомлювати, що всі процеси на планеті Земля в цілому взаємопов’язані з Космосом і визначаються тими процесами, які відбуваються в ньому. Свячену «Йорданську водицю» нам приготувала Мати Земля з батьком Сонцем, в певний час Простору, а це вже Природна релігія, незалежна від символів віри і кольору шкіри.

Завалій Олександр