“У світі нема явищ, що не відповідають Природі… існують явища,

які не відповідають нашим знанням про Природу”.

Августин

          Людина зрадила Природу, дану їй Богом для життя. Вона вчинила великий злочин проти її законів, вона розорила її – ось чому на неї зійшли лиха, і всім творінням земним доведеться відповідати. Розумні живі істоти забулися, що заборона «не вбивай» як цінність духовна, мала б в першу чергу поширюватися на систему взаємовідносин з навколишнім світом,а не з самими людьми. Надмірне оберігання самих себе зі сліпою гонитвою за «необмеженим приростом» рано чи пізно мало обернутися бумерангом лихоліть для людського виду. І ось тепер прийшов саме той час, коли рід ненаситних «землевбивць» отримує назад гіркі плоди.

Чи не забула людина, що вона є проявом величезного процесу, який послідовно триває принаймні два мільярди років. Феноменальні сили Природи ввели людський організм в системно-структурну цілісність планетарної організації – єдиний живий організм Матінки Землі. Незаперечний факт, що людина являє собою біологічний організм, його найбільш розвинену форму. Людина вийшла із лона Земного, стала високорозвинутою структурною одиницею системи Природи. Але вона забула  про це та не хоче визнавати своїх першооснов.

Всі народи Землі, якими б вони не були мудрими та розвинутими, все необхідне для підтримки життя вони отримують з природного середовища. Вони кормляться за рахунок неї, з неї отримують всі матеріальні ресурси задля комфортного існування, в неї ж утилізують все небезпечне, що загрожує своєму видові. І ніхто ще не відмовиться від того, щоб дихати чи їсти, вживати органічні речовини, уникати загибелі та охороняти своє потомство. Людина залишилася в межах тваринного світу, в межах роду гомінідів ряду приматів, які ухопилися за Землю. Людина, хоч і виробила засоби підпорядкування навколишнього середовища, однак остаточно ніколи не зможе вивільнитись зїї протекції, не стане поза або над Природою. Від Природи людина може існувати окремо лишень десь у своїй уяві. Зв’язок макро- і мікрокосму переконує в тому, що Природа і людина безкінечні й рівнопотужні. Академік В. І. Вернадський розуміючи нерозривність зв’язку людини з Природою, пояснював сучасний відрив людства від дійсності як абсолютно штучне явище: «нерозривний і кровний зв’язок всього людства з рештою живого світу забувається, і людина намагається розглядати себе окремо від живого світу буття цивілізованого людства. Та всі такі спроби штучні і неминуче розлітаються, коли ми підходимо до вивчення людини в загальному зв’язку її з усією природою».

Коли людина об’явила, що вона «цар природи», вона божественна подоба, і тепер може брати непомірну данину з усього навколишнього спокійно і планомірно, вочевидь наслідки того завели її до сучасних незворотних процесів. Руйнуючи душу Землі людина навіть до останнього не помічала як змінюється ландшафт, клімат, як від неконтрольованих процесів повстає земна твердь в землетрусах та повенях, як втручання у світ диких тварин призводить до появи згубних вірусів, які несуть смертельні пандемії. Це голос Природи, який каже: «Змінітьсяабо вимріть,адже така природна закономірність!».Кинута в землю сокира, перержавіє, перетвориться в окис заліза, залишений в полі комбайн згодом стане непомітним трухлим горбиком.Це смерть матеріальних речей і зворотне захоплення Природою взятого з неї. До своїх земних першооснов можедосить скороповернутись й вид людський, що буде великою користю для всієї біосфери Землі. Бо ж за видимим розмаїттям криється єдиний принципхарактерний для всіх земних елементів.

Чуйте Голос Природи: «Ви люди самі себе відштовхнули від свого походження та навколишнього середовища і намагаєтесь надати штучним цінностям більше сенсу, ніж те, що Вас породило. Саме Ваша культура, яку ви ж і сповідуєте виховує зневажливе ставлення до всього природного, й тим самим зменшуєте свої життєві шанси, руйнуючи мене. Чи не ви відповідальні за знищення за останні 300 років 110 видів хребетних тварин, 10 000 видів дерев та рослин, руйнацію 43 % споконвічної земної тверді під міські ландшафти та господарства. Вами використано половину запасів світової прісної води за якихось останніх п’ять поколінь, а ваша зброя досягла апокаліптичних масштабів. Я, Природа, можу постояти за свої творіння та себе й існувати без Вас,а ось ви без мене, люди, не здатні. Своїми зеленими стеблами я здатна руйнувати кам’яну кладку і з милою безпосередністю виламувати асфальтовані дороги, а в своєму запасі маю безліч регулюючих функцій починаючи від самих примітивних, невидимих організмів Природи, які стануть на захист екосистеми».

Тепер, коли порятунок Природи від людини стає головною проблемою науки й філософії, а людина вже нездатна впоратись з результатами своєї величі, основним покликанням наступних часів неодмінно буде пошук шляхів збереження життя на Землі при визначальній ролі в цьому самої людини.Безпекау світі Природи може бути реалізована лише шляхом пошуку адекватного змісту існування самої людини на планеті Земля. І якщо людина є представником живого, вона має підкорятися загальним Законам Природи,як і всі біологічні організми. Не прилетять анунакі з Небулону розв’язувати людські проблеми й не приїде на хмарі надприродний [світоглядна категорія всіх аврамічних релігій, яка виносить найвищі духовні поняття за межі Природи, в уявний світ, який неможливо відчути або ж дослідити] Бог з Близького Сходу, почувши моління загублених вірян. Людині доведеться самостійно докорінно змінити розстановку ціннісних акцентів і усвідомити первинність духовної складової людства, вже не надприродної, ащо не є Природної, бо вона, і тільки вона, створює людську сутність.

Штучність же та протиприродність, поставлені на високі амвони, поступово руйнувало людство. Безумовно, людина, як представник розумного світу виділяючись зі світу Природи на певному етапі свого існування, мала потребу створити свою власну автономну систему, піднести себе в другій (уявній) природі, в надприродній. Це найбільш повно досліджено в релігієзнавстві, де Природні уявлення про Бога як циклічного Космічного Процесу поступово підмінювались вірою в Бога-персону, людиноподібну копію. В останньому випадку такий продукт еволюції найбільш задовольняв класове суспільство зі значним розшаруванням, де правителі були прямими синами феноменальної, надприродної істоти. Відтак, щобпочутиголос Природи й врятуватись, необхідно звернутись до духовних глибин роду людського, бо саме в ньому лежить психологічна основа буття.

Починаючи вже зепохи «Відродження»стало очевидним, що релігійно-духовний імпорт з Близького Сходу для території Старої Європи є відчуженням людини від Природи, а відтак й від самої себе.Віра в існування божественногокоректора природних і соціальних процесів не витримала рівня розвитку й еволюції.Дух часу розкрив жахаючу несправедливість відносинлюдини до людини, а що найбільшелюдини до Природи, за якими проглянулись процеси самознищення. І невже Бог забув про все, що зробила людина для нього. Церкви, розп’яття, земні поклони… Невже натуральні Природа-Космос являються глибшимибудь-якої феноменальної, надприродної сили… А скільки ж ще часу потрібно нам жити в могутніх силах Всесвіту, щоб перестати зневажати їх. І скільки ще Сил Природи, які оточують нас і керують нашими долями, лежать за межею нашого розуміння чекаючи на відкриття прадавньої сили духа.

Чуйте Голос Природи, який мовить:!Бог є Космічна Єдність, яка не ділиться за своїми іменами. Прихильність до будь-якого імені Бога, безкінечно буде ділити те «вічне джерело», яке поза словами й поза іменами.Закон Космічного Обертання є енергетикою вищих сфер, яка споконвіку задає життєві реалії живим організмам. Це і є прояв Богав Природі, Бога, завуальованого в реальності, а не прихованого в таїнах рукописів. Знайдіть у своїх землях прадавніх,неймовірні міста забудовані по колу, які час приховав. А в містах тих прихованих хати розписані стояли, в них правдиві люди жили. Мали вони кожен вівтар свій віри рівним хрестом виконаний, а знак їх священний – то вогняний хрест, що обертається. Ось то і є вічні знаки Бога за якими знайдете джерела духовного відродження. Тоді стане Земля рідною Матір’ю, а Небо святим Батьком. Буде людина утримана в Космічних/Божих Законах подібно Неба з Землею, а Храм стане дотиком Всесвіту. Знову, як і 7 тисяч років тому зашелеститьсвоєю густою кроною священне «Дерево Життя» проносячи плоди зцілення свої для всіх народів. І тоді запанує лад на Землі».

Такий Голос Природи необхідно почути, осягнути його та врятуватись. Ті народи, які дочуються цього, увійдуть в Космічну святість, здолають пануваннятіла над душею, впишуть себе у світ живого майбутнього. Прозорі води знову понесуть свою прохолоду, зелені поля продовжать плодоносити, а святе Дерево народить цілющі плоди. Ось тільки чи почують?…

Завалій Олександр