РЕЛІГІЯ ПРИРОДИ (religion of nature)– ЦЕ НАШ ДУХОВНИЙ ЗВ’ЯЗОК З БОЖЕСТВЕНОЮ ПРИРОДОЮ

РЕЛІГІЯ ПРИРОДИ — Праіндоевропейська політеїстична релігія праіндоєвропейців, батьківщина якої і ії зародження, територія сучасної України.

Релігія, ототожнює Бога и Всесвіт, Космос, Природу; релігія, заперечуючи існування надприродної божественної особи, визнає  існування Божественного Духа, тотожного  космічному  Розуму.

Така історична правда споконвічних земель України, що її територія завжди була заселена людьми. Щедро наділена особливими фізичними властивостями, своєю родючістю й помірним кліматом, стимулювала до процвітання населення, яке проживало тут й вважало її рідною Матір’ю. Не було в давнину на території сучасної України сурової боротьби за виживання, адже Природа давала людині все необхідне для існування. І саме земна територія  обдарована таким життям природним могла обдарувати людей особливою розумовою діяльністю.

Багатий розвиток найдавнішої, самодостатньої філософської думки міг складатися в осередку забезпеченості, а не в «голодному» суспільстві. Очевидно, що в той час не було політичних протистоянь, ні ток-шоу, ні газетних новинок на які могла бути направлена розумова енергія високообдарованого етносу. Людина Природи могла в кришталевому стані поглиблюватися в метафізичні й релігійні питання. Маючи все необхідне життєве забезпечення й не маючи особливих матеріальних обтяжень, пращури подібно вільним птахам піднімалися до «синього неба», до вічного витоку життя, світла та істини. Вони виражали подив перед Всесвітом, який був початком всякої філософії.

Коли не було іншої літератури як усної й збереженої в пам’яті, коли люди не могли думати про суспільне схвалення чи особистий зиск, вони більше думали про істину і це пояснює незалежний і чесний характер релігії, яку в сучасному світі можна визначити як «Релігія Природи», за мовою душі, а в науковому середовищі вона отримала назву «Праіндоєвропейська релігія».

Глибина цієї релігійної культури сягає 6 000 річної давнини, часу коли за догматами юдейської та християнської віри земля була порожня й безлюдна і тільки «Дух Божий ширяв над поверхнею води». В той же самий час, територія сучасної України була вже переповнена культурними носіями, які залишили після себе тверді факти існування.

На взаємовпливах різних найдавніших культів території Центральної Європи, сформувалась ідеологія загальноіндоєвропейського мислення та єдності. Згідно з сучасними науковими дослідженнями батьківщиною «гена й духу» праіндоєвропейської єдності слід вважати саме нашу з вами батьківщину. Хоча праісторичні та пракультурні загадки є надзвичайно складними питаннями, але все більше лінгвістичних, археологічних, генних карт накладаються на сучасну Україну з позначенням «Батьківщина індоєвропейців».

Феномен наших далеких предків полягає в отриманні права на експансію в світ своєї релігійно-культурної інформації! Подібно сучасним технологічним націям, які отримали право на колонізацію космосу, давні індоєвропейці одні з перших приручили коня та винайшли колісний транспорт, на яких подібно космічним човнам почали освоювати земний простір. Близько третього тисячоліття до нашої ери індоєвропейці почали хвилями мігрували на південь, схід, захід і північ від своєї прабатьківщини, пересуваючись на великі відстані за допомогою полегшених колісниць. В лінгвістиці цей процес визначили, як розпад праіндоєвропейської мови на окремі індоєвропейські мовні групи, в археології – поширенням певного типу матеріальної культури з території Північного Причорномор’я в межиріччі Дніпра та Волги, а в генетиці – поширення генетичних родів гаплогруп (R1а, R1b). Найбільше про праіндоєвропейців промовчала релігієзнавча наука, яка визнала наявність гіпотетичного духовного стрижня, окремі риси якого розійшлись по різним індоєвропейським народам. Це була теїстична релігія, відтак з глибокою вірою в Бога, але розкриття її сутності досі не є предметом поглиблених пошуків. Можливо позначилось те, що дискусія про давню індоєвропейську духовну цивілізацію зародилася лише 200 років тому в середовищі європейських інтелектуалів й вже підходить до свого розв’язання. Можливо розвиток гальмувався завдяки збоченим політичним ідеям XX ст., зробившим з загальноцивілізаційного індоєвропейського духовного надбання – «расову ієрархію», ідеологію групи, а не духовність народів. Все ж злочинні ідеї окремих особистостей не можуть переписувати цивілізаційні засади цілих етносів. Намагаючись повернути європейцям їх праіндоєвропейську спадщину, видатний вчений Макс Мюллер в своїх лекціях в лондонському Королівському інституті наголошував: «Подібно старому дорогоцінному металу, прадавня релігія, після того як вона буде очищена від іржі віків, предстане перед нами у всій своїй чистоті і сліпучому блиску, і образ, який відкриється нам, буде образ Отця, зможем заново прочитати його на мовах всіх народів світу, буде Божественним Словом, одкровенням, які можуть бути відкриті тільки в одному місці – в душі людини» [Лондон, 1870 р.].

Вже сьогоднішній день надає на інформаційні можливості зібрати світові релікти колишнього релігійного мислення давнього предківського етносу, які збереглись й виявлені у різних епохах й різних віддалених одна від одної територіях. Знаємо, що ті виявлені краплі найдавнішої духовності, бережуть смак цілого моря. І це не просто слова, ті залишки доносять до нас всю яскравість божого стану, в якому перебували «Люди Природи», стан який вже давно втратила сучасна людська цивілізація.

За довгі роки наших пошуків ми кожного разу стикаємося з проблемою «обрізання» коренів українства й применшення значення впливів індоєвропейської цивілізації на становлення української духовності. Нас завжди намагалися переконати в «примітивності» давніх релігійних вірувань індоєвропейців, зводячи їх лишень до поклоніння Сонцю (сонцепоклонники) чи вогню (вогнепоклонники), ідолопоклонству і т. п., що недопустимо спрощує їх світобачення і світоставлення. Ми використовуємо сучасні фактичні данні, що долають уявлення про «примітивізм» найдавнішої релігійної культури зародженої на території України. Ні, віра праіндоєвропейців не була всього лиш вірою в культ Природи чи ідолопоклонство, хоча сучасні нащадки часто зводять їх до цього. Очевидно, що в свідомості тих людей існувало поняття найвищої сутності, яке зараз прийнято називати Богом, але його смислове наповнення багато в чому відрізнялось від нашого з вами. Їх віра в Бога не була простою персоніфікацією людського образу – він був значно більше. Є всі підстави вважати, що Бог праіндоєвропейців осмислювався як небо, космос, космічний процес, світло. Ця база дозволяла розвити подальші Природочуттєві пізнання свідомістю, яка ще не втратила зв’язку з своєю першоосновою. Маючи відчуття духовної реальності, індоєвропейці створюють систему цілого і його частин, де з найвищої космогонічної сутності виділяються генеалогічні відповідності Природних образів. В цьому процесі зароджуються уявлення про священну пару Неба з Землею, як моделі поєднання батьківського й материнського, людського та Космічного. Відбувається поглиблення в непідробну метафізику життя і смерті, створюються символи віри засновані на вічній основі, розвивається ритуальна практика.

Ми громада релігійної організації «Релігія Природи», є сповідниками індоєвропейської релігійної культури. Базуємся на глибинних формах духовної спадщини, залишеної в дар українцям.

На теренах України основними ретрансляторами праіндоєвропейської релігійної культури (приблизно 3500 – 2500 до н. е.) визнаються кургани, поховальні пам’ятки, антропоморфні кам’яні стели, культові вироби й символіка що їх супроводжує. Ми не дехристиянізуємо язичницькі погляди, які зафіксовані на момент занепаду слов’янського язичництва, а поглиблюємось до основ духовної спадщини. Відтак поглиблення до цих витокових основ з їх науковим відтворенням та окресленням впливів на язичницьку культуру слов’ян й українців, є історичною подією для України й для індоєвропейської світової спільноти!

Наше завдання виховати релігійне відчуття й повагу до власної Батьківщини, відродити моральні закони предків, виробити екологічне мислення і поведінку, спонукати наших дітей до активного творення духовних і моральних цінностей.

Громада «Релігія Природи»